Стаття 408 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дезертирство — найтяжче з військових кримінальних правопорушень, пов’язаних із залишенням служби. Нижче — повний текст статті за частинами, таблиця покарань, пояснення, чим дезертирство відрізняється від СЗЧ за ст. 407, що саме має довести слідство, і коли можливе звільнення від відповідальності. Коментує адвокат Ільїчов Сергій Дмитрович, Одеса.
Текст статті наведено в редакції, чинній станом на жовтень 2026 року. Кримінальний кодекс змінюється часто, тому перед важливим рішенням звірте редакцію на zakon.rada.gov.ua або запитайте адвоката.
Текст статті 408 КК України
Стаття 408. Дезертирство
1. Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу — карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
2. Дезертирство із зброєю або за попередньою змовою групою осіб — карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, — карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
4. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, — карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.
Таблиця: частини статті 408 і покарання
| Частина | Діяння | Покарання |
|---|---|---|
| ч. 1 | дезертирство (залишення служби або нез’явлення з метою ухилитися від служби) | позбавлення волі від 2 до 5 років |
| ч. 2 | дезертирство із зброєю або групою осіб за попередньою змовою | позбавлення волі від 5 до 10 років |
| ч. 3 | ч. 1 або 2 в особливий період (без воєнного стану) | позбавлення волі від 5 до 10 років |
| ч. 4 | ч. 1 або 2 в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці | позбавлення волі від 5 до 12 років |
Під час воєнного стану слідство кваліфікує дезертирство за ч. 4 ст. 408 ККУ. Це тяжкий злочин, за яким не передбачено ні штрафу, ні обмеження волі — лише позбавлення волі, тому питання кваліфікації (407 чи 408) є ключовим для долі справи.
Коментар адвоката: дезертирство чи СЗЧ
Головна ознака — мета ухилитися від служби назавжди
Об’єктивно СЗЧ і дезертирство виглядають однаково: людини немає в частині. Різниця — в суб’єктивній стороні. Для ст. 408 слідство має довести, що військовослужбовець мав намір остаточно ухилитися від служби. Верховний Суд прямо вказує: дезертирство та СЗЧ розмежовуються за ознаками суб’єктивної сторони, а не за тривалістю відсутності. Довга відсутність сама по собі — ще не дезертирство.
Які докази використовує слідство
- знищення, приховування або підробка військових документів, зміна зовнішності чи даних;
- виїзд або спроба виїзду за кордон, незаконний перетин кордону;
- працевлаштування, оформлення бізнесу, оренда житла в іншому регіоні на тривалий строк;
- повідомлення у листуванні чи свідчення про намір «більше не служити»;
- повна відсутність контактів із частиною та ігнорування викликів.
Що працює на користь захисту
- збереження документів, підтримання зв’язку з командиром чи побратимами;
- звернення за медичною допомогою, підтверджені поважні причини;
- самостійне звернення до ВСП або через «Армія+» із рапортом про повернення;
- відсутність спроб залишити Україну чи легалізуватися під іншими даними;
- короткі строки відсутності та повернення до внесення відомостей до ЄРДР.
Перекваліфікація з 408 на 407
Це найпоширеніший результат грамотного захисту: якщо мету ухилитися назавжди не доведено, діяння кваліфікується як СЗЧ за ч. 5 ст. 407 (від 5 до 10 років), а за умови вперше вчиненого правопорушення і добровільного повернення — відкривається шлях до звільнення від відповідальності за ч. 5 ст. 401 КК.
Звільнення від відповідальності за дезертирство
Частина 5 статті 401 КК України поширюється і на ст. 408: військовослужбовця, який вперше вчинив дезертирство під час воєнного стану та добровільно повернувся на службу, суд може звільнити від кримінальної відповідальності. Умови ті самі, що й для СЗЧ: добровільність до затримання, рапорт і клопотання про намір продовжити службу, письмова згода командира, рішення суду. З 21 вересня 2026 року повернення відбувається через ВСП або «Армія+» із подальшим зарахуванням до резервного батальйону — порядок описаний у статті «Повернення після СЗЧ у 2026 році: покроково».
Дезертирство із зброєю і групою осіб (ч. 2)
«Із зброєю» означає, що військовослужбовець залишив частину з ввіреною йому зброєю — незалежно від того, чи застосовував її. Додатково можлива кваліфікація за ст. 262 КК (викрадення зброї). «За попередньою змовою групою осіб» — двоє або більше військових, які домовилися до залишення частини. Обидві ознаки суттєво ускладнюють захист і виключають «м’які» варіанти вирішення справи, тому в таких справах адвокат потрібен із першої години.
Судова практика за ст. 408 КК України
- суди вимагають від обвинувачення доведення мети ухилення, а не лише факту відсутності; за недоведеності — перекваліфікація на ст. 407;
- добровільне повернення та згода командира відкривають можливість звільнення від відповідальності навіть за тривалої відсутності;
- у справах без обтяжуючих ознак при визнанні вини укладаються угоди з прокурором із покаранням, близьким до нижньої межі санкції;
- виїзд за кордон або спроба його перетину майже завжди оцінюється як підтвердження мети ухилитися назавжди.
Часті запитання про статтю 408 ККУ
Яке покарання за дезертирство у 2026 році?
За ч. 4 ст. 408 КК України (воєнний стан або бойова обстановка) — позбавлення волі на строк від 5 до 12 років. За ч. 1 (мирний час) — від 2 до 5 років.
Чим дезертирство відрізняється від СЗЧ?
Метою. СЗЧ (ст. 407) — тимчасове самовільне залишення без наміру ухилитися назавжди. Дезертирство (ст. 408) — залишення служби з метою остаточно ухилитися від неї. Тривалість відсутності сама по собі кваліфікацію не визначає.
Чи можна уникнути відповідальності за дезертирство?
Так, якщо правопорушення вчинене вперше під час воєнного стану і військовослужбовець добровільно повернувся на службу: за ч. 5 ст. 401 КК суд може звільнити від відповідальності за наявності рапорту, клопотання та згоди командира.
Чи є дезертирство тяжким або особливо тяжким злочином?
Ч. 4 ст. 408 із санкцією до 12 років є особливо тяжким злочином. Це впливає на запобіжний захід (ризик тримання під вартою) і строки давності.
Що робити, якщо справу відкрили за ст. 408, а я лише не повернувся з відпустки?
Це типова ситуація для перекваліфікації на ст. 407: зберіть докази поважних причин і відсутності наміру ухилитися, не давайте пояснень без адвоката та узгодьте порядок повернення.
Чи потрібен адвокат, якщо я хочу повернутися добровільно?
Так. Помилки у послідовності (повернення без рапорту, пояснення слідчому без підготовки, відсутність згоди командира) можуть позбавити права на звільнення від відповідальності.
Захист у справах про дезертирство
Веду справи за ст. 408 КК України в Одесі та дистанційно: аналіз матеріалів, стратегія перекваліфікації на ст. 407, збір доказів, супровід у ДБР і суді, клопотання про звільнення від відповідальності. Перша консультація безкоштовна. Докладніше — адвокат у справах про дезертирство. Див. також: «Дезертирство у 2026 році: відповідальність і захист».
Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію за вашою ситуацією.
