Стаття 407 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби — те, що в побуті називають СЗЧ або «самоволкою». У цій довідковій статті наведено повний текст статті за частинами, таблицю покарань, пояснення ключових понять, умови звільнення від відповідальності та порядок повернення на службу, актуальний у 2026 році. Коментарі дає адвокат Ільїчов Сергій Дмитрович (Одеса), який веде справи за ст. 407 ККУ.
Текст статті наведено в редакції, чинній станом на жовтень 2026 року. Кримінальний кодекс змінюється часто, тому перед важливим рішенням звірте редакцію на zakon.rada.gov.ua або запитайте адвоката.
Текст статті 407 КК України
Стаття 407. Самовільне залишення військової частини або місця служби
1. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше одного місяця, — караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше одного місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, — караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
3. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, — караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
4. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені військовослужбовцем в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, — караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
5. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені військовослужбовцем в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
Таблиця: частини статті 407 і покарання
| Частина | Хто | Умова | Покарання |
|---|---|---|---|
| ч. 1 | військовослужбовець строкової служби | відсутність понад 3 доби, але не більше 1 місяця | дисциплінарний батальйон до 2 років або позбавлення волі до 3 років |
| ч. 2 | контрактник, мобілізований, офіцер (крім строкової) | понад 10 діб, але не більше місяця; або 3–10 діб повторно протягом року | штраф 17 000–68 000 грн, службове обмеження до 2 років або позбавлення волі до 3 років |
| ч. 3 | будь-який військовослужбовець | відсутність понад 1 місяць | позбавлення волі від 2 до 5 років |
| ч. 4 | будь-який військовослужбовець | понад 3 доби в особливий період (без воєнного стану) | позбавлення волі від 3 до 7 років |
| ч. 5 | будь-який військовослужбовець | понад 3 доби в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці | позбавлення волі від 5 до 10 років |
Під час дії воєнного стану (з 24 лютого 2022 року) практично всі випадки СЗЧ тривалістю понад три доби кваліфікуються за ч. 5 ст. 407 ККУ. Саме тому запит «ч. 5 ст. 407» — найчастіший серед військових та їхніх родин.
Коментар адвоката: що означають ключові поняття статті
Самовільне залишення
«Самовільне» означає без дозволу командира або іншої уповноваженої особи. Якщо військовослужбовець залишив розташування з дозволу, за наказом або в межах службового завдання — складу злочину немає, навіть якщо документи оформлені з порушеннями. Докази дозволу (рапорт із резолюцією, наказ, листування, свідчення) — перше, що потрібно зібрати.
Нез’явлення вчасно на службу
Друга форма діяння — коли людина законно відсутня (відпустка, лікування, відрядження, переведення), але не повертається у встановлений строк. Відлік починається з дня, наступного за днем, коли треба було прибути. Саме тут найчастіше спрацьовує захист через поважні причини.
Поважні причини
Закон не містить вичерпного переліку. Практика визнає поважними: хворобу та госпіталізацію (підтверджені медичними документами), тяжкий стан або смерть близьких, обставини непереборної сили (бойові дії, евакуація, відсутність транспорту), незаконні дії третіх осіб. Поважна причина без документів — лише слова; поважна причина з документами — підстава для закриття справи або суттєвого пом’якшення.
Тривалість: 3 доби, 10 діб, місяць
Строки рахуються в добах, а не в робочих днях. Для ч. 5 достатньо відсутності понад три доби. Відсутність до трьох діб — дисциплінарний проступок (догана, арешт із утриманням на гауптвахті за Дисциплінарним статутом), а не злочин.
Чим ст. 407 відрізняється від ст. 408 (дезертирство)
Межа проходить по меті. СЗЧ — тимчасове залишення без наміру ухилитися від служби назавжди. Дезертирство (ст. 408 ККУ) — залишення з метою ухилитися від служби остаточно; санкція у воєнний стан — від 5 до 12 років. Верховний Суд послідовно розмежовує ці статті за суб’єктивною стороною: якщо людина підтримувала зв’язок із частиною, не знищувала документи, не виїжджала за кордон і не влаштовувалася на іншу роботу, кваліфікація за ст. 408 сумнівна. Домогтися перекваліфікації з 408 на 407 — типове завдання захисту.
Коли відповідальність за ст. 407 не настає
- відсутність тривала до трьох діб включно (дисциплінарна, а не кримінальна відповідальність);
- військовослужбовець відсутній із поважних причин, і вони підтверджені;
- залишення частини відбулося з дозволу або за наказом командира;
- особа перебувала у стані крайньої необхідності (наприклад, рятувала життя — своє чи інших);
- суд звільнив від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України у зв’язку з добровільним поверненням (див. нижче).
Звільнення від кримінальної відповідальності: ч. 5 ст. 401 КК України
Частина 5 статті 401 КК України дозволяє суду звільнити від кримінальної відповідальності військовослужбовця, який вперше вчинив СЗЧ (ч. 4 або 5 ст. 407) чи дезертирство (ст. 408) під час воєнного стану, якщо він добровільно повернувся на службу. Верховний Суд у 2025 році сформулював умови, які суди перевіряють:
- правопорушення вчинене вперше;
- повернення добровільне — не внаслідок затримання;
- подано рапорт і клопотання до слідчого, прокурора або суду про намір продовжити службу;
- є письмова згода командира (своєї або іншої військової частини) на продовження служби;
- суд ухвалив рішення про звільнення та закриття провадження.
Показова практика: Верховний Суд скасував вироки у справі мобілізованого, який був відсутній понад десять місяців, але добровільно повернувся, — провадження закрито, людину поновлено на службі. В іншій справі суд визнав повернення добровільним навіть без письмового клопотання, бо командир видав наказ про поновлення виплат. Але кожна справа індивідуальна, і помилка в послідовності дій може коштувати цього шансу.
Повернення на службу у 2026 році: що змінилося з 21 вересня
До 20 вересня 2026 року включно діяв спрощений порядок добровільного повернення для тих, чиє СЗЧ було зафіксоване до 12 червня 2026 року: військовий міг сам обрати частину. З 21 вересня 2026 року Міністерство оборони запровадило загальний порядок:
- рапорт про повернення подається через Військову службу правопорядку (ВСП) або застосунок «Армія+»;
- ВСП перевіряє дані протягом 24 годин, військовослужбовець прибуває до резервного батальйону;
- командир резервного батальйону видає наказ про зарахування протягом 3 днів і повідомляє попередню частину;
- подальше призначення визначає командування за пріоритетом підрозділів (самостійний вибір частини більше не передбачений, але рекомендаційний лист від бойової бригади може бути врахований);
- паралельно подається клопотання до слідчого/прокурора/суду про намір продовжити службу та збирається згода командира — для закриття кримінального провадження за ч. 5 ст. 401.
Детальний розбір маршрутів — у статті «Повернення після СЗЧ у 2026 році: покроково». Загальний огляд відповідальності та наслідків — у матеріалі «СЗЧ у 2026 році».
Судова практика за ст. 407 КК України: на що дивляться суди
- Добровільність. Якщо повернення відбулося до затримання — це головний аргумент для звільнення від відповідальності або мінімального покарання.
- Тривалість і поведінка. Коротка відсутність, підтримання зв’язку з командиром, відсутність спроб приховатися працюють на користь обвинуваченого.
- Поважні причини. Медичні документи, довідки про сімейні обставини, свідчення — підстава для виправдання або закриття.
- Повторність. Друге СЗЧ позбавляє права на звільнення за ч. 5 ст. 401; суди призначають реальні строки, хоча можливе застосування ст. 69 КК (покарання нижче від найнижчої межі) за наявності пом’якшувальних обставин.
- Угода про визнання винуватості. У частині справ укладається угода з прокурором із покаранням із випробуванням (ст. 75 КК), що дозволяє продовжити службу.
Що робити, якщо вас або близьку людину підозрюють за ст. 407
- не давати пояснень і не підписувати документів до консультації з адвокатом;
- зафіксувати дати: коли залишили частину або мали прибути, коли внесли до ЄРДР, чи оголошено розшук;
- зібрати докази поважних причин і будь-які підтвердження зв’язку з командуванням;
- узгодити з адвокатом порядок повернення (ВСП/«Армія+», рапорт, клопотання, згода командира);
- не їхати «здаватися» самостійно без підготовлених документів — це часто перетворює добровільне повернення на затримання.
Часті запитання про статтю 407 ККУ
Що передбачає ч. 5 ст. 407 КК України?
Позбавлення волі на строк від 5 до 10 років за самовільне залишення частини або нез’явлення на службу понад три доби в умовах воєнного стану чи бойової обстановки. Для тих, хто вчинив СЗЧ вперше і добровільно повернувся, можливе звільнення від відповідальності за ч. 5 ст. 401 КК.
Скільки діб відсутності вважається СЗЧ у воєнний стан?
Понад три доби. Відсутність до трьох діб включно є дисциплінарним проступком, а не кримінальним правопорушенням.
Чи є ст. 407 тяжким злочином?
Так, ч. 5 ст. 407 (санкція до 10 років) належить до тяжких злочинів. Це впливає на запобіжний захід, строки давності та можливість закриття справи, але не виключає звільнення від відповідальності за ч. 5 ст. 401.
Чи можна закрити справу за ст. 407 без суду?
Ні. Звільнення від кримінальної відповідальності здійснює лише суд за клопотанням, навіть якщо слідчий і прокурор не заперечують. Тому важливо правильно оформити клопотання і згоду командира.
Що буде з виплатами за час СЗЧ?
Грошове забезпечення за період самовільної відсутності не виплачується, а період не зараховується до вислуги. Після повернення і наказу про поновлення виплати відновлюються.
Чи застосовується ч. 5 ст. 401 до повторного СЗЧ?
Ні. Механізм працює лише для тих, хто вчинив СЗЧ або дезертирство вперше. При повторному СЗЧ захист будується на пом’якшувальних обставинах, поважних причинах і угоді з прокурором.
Чи можуть родичі почати процедуру повернення?
Так: адвокат за дорученням родини з’ясовує статус провадження, готує рапорт і клопотання та узгоджує безпечний порядок повернення ще до будь-яких контактів військового з органами.
Де перевірити, чи я в розшуку за СЗЧ?
Через адвокатський запит до ДБР/ВСП або перевірку бази розшуку МВС. Самостійне звернення до поліції без підготовки може завершитися затриманням.
Потрібен захист за ст. 407 ККУ?
Я працюю зі справами про СЗЧ в Одесі та дистанційно по всій Україні: оцінка ризиків, збір доказів поважних причин, рапорти та клопотання, згода командира, супровід у ДБР і суді, закриття провадження за ч. 5 ст. 401 КК. Перша консультація безкоштовна. Докладніше — адвокат по СЗЧ в Одесі.
Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію за вашою ситуацією. Редакція статті 407 КК України та порядок повернення на службу можуть змінюватися.
